Жіноча збірна України з пляжного футболу завершила виступи у Суперфіналі «Beach Soccer Euroleague 2026» на четвертому місці. У складі національної команди на міжнародному турнірі у Віареджо виступили вихованки МСК «Дніпро» — Маргарита Юрасова та Юлія Солдатенко. Для обох цей турнір став особливим: Маргарита відзначилася голом у матчі зі Швейцарією, а Юлія вперше забила за національну збірну.
Українки провели на Суперфіналі кілька напружених матчів. У поєдинку зі Швейцарією гол на рахунку Маргарити Юрасової, у зустрічі з Португалією — Юлії Солдатенко. У півфіналі Україна поступилася Італії, а в матчі за бронзові медалі вдруге на турнірі зустрілася з Португалією. Цього разу українки забили у ворота суперниць, але завершити турнір перемогою не вдалося — 1:3.
Для Маргарити та Юлії цей Суперфінал став ще одним важливим етапом міжнародної кар’єри.
«Дуже хотілося привезти медалі додому»
Для Маргарити Юрасової завершення турніру принесло змішані емоції. Четверте місце залишило смуток, адже команда була близькою до п’єдесталу, однак водночас футболістка говорить й про велику кількість теплих моментів, які залишаться після цієї поїздки.
«Вважаю, що ми багато зробили й віддали максимум сил. Старалися всі — і гравчині, і тренери, і весь штаб. Звісно, хотілося б завершити турнір із медалями, але зараз маємо четверте місце. Для нас це ще один важливий етап, після якого потрібно зробити висновки й рухатися далі», — розповідає Маргарита.
Найскладнішим для неї став півфінал проти Італії. Ціна кожної помилки була надзвичайно високою, адже саме цей матч визначав, хто зіграє у фіналі. На думку футболістки, українкам цілком була до снаги ця команда, однак власні помилки не дозволили продовжити боротьбу за золото.
У матчі зі Швейцарією Маргарита забила свій гол на турнірі. Для неї це був не просто результативний епізод, а можливість допомогти збірній у важливому матчі.
«Пам’ятаю цей гол. Була дуже щаслива й переповнена емоціями, адже це була важлива гра групового етапу. Дуже хотілося допомогти команді й зробити свій внесок у перемогу», — згадує дніпрянка.
За межами поля теж залишилося чимало моментів. Через щільний графік — тренування, теорії та матчі — часу на відпочинок було небагато, але дівчата встигали ловити короткі паузи й насолоджуватися Віареджо.
«Коли випадала вільна годинка, ми могли трохи насолодитися прекрасними заходами сонця. А наші ранкові зарядки, звісно, залишаться в пам’яті надовго», — ділиться Маргарита.
Перший гол Юлії за збірну — емоції, які залишаться назавжди
Для Юлії Солдатенко цей Суперфінал став особливим ще й тому, що саме у Віареджо вона забила свій перший гол за національну збірну України.
Цей момент футболістка навряд чи забуде.
«Коли вперше забила гол за збірну, моєму щастю просто не було меж. Це були незабутні емоції. Я так зраділа, що сльози почали навертатися прямо на полі. Навіть зараз, коли згадую цей момент, дуже багато емоцій», — розповідає Юлія.
Особливо її розчулила реакція партнерок по команді:
«Дуже мене розчулили дівчатка. Вони так щиро раділи за мене, що навіть дехто всплакнув. Для мене це було дуже тепло і, напевно, не менш важливо, ніж сам гол».
Після поразки в півфіналі українкам було непросто психологічно налаштуватися на матч за бронзу. Однак тренерський штаб та менеджер команди допомогли дівчатам пережити розчарування й вийти на останню гру максимально зібраними.
«Ми дуже хотіли перемогти, але, на жаль, не вийшло. Напевно, не вистачило реалізації наших моментів і десь спокою. Португалія свої моменти використала краще», — каже Юлія.
А поруч із нею весь турнір була людина, з якою пов’язує не лише збірна, а й МСК «Дніпро», — Маргарита Юрасова.
«Для мене Ріта — вже рідна людина. Ми подружилися саме завдяки МСК «Дніпро» й з того часу практично не розлучні. Тому дуже круто, що тепер ми ще й разом маємо можливість представляти Україну. Це особливе відчуття, коли поруч людина, яка тебе дуже добре знає й завжди підтримає», — ділиться Юлія.
Обидві футболістки повернулися з Італії з міжнародним досвідом, важливими висновками та моментами, які залишаться з ними надовго. Для Юлії — це ще й перший гол за збірну, а для Маргарити — черговий результативний матч на міжнародній арені. І обидві говорять про одне: попереду ще багато роботи.
«Хочеться стати впевненішою, краще приймати рішення під тиском і ще більше додавати фізично та технічно», — каже Юлія.
А Маргарита додає:
«Такі турніри допомагають краще зрозуміти свої можливості, побачити, над чим ще потрібно працювати».
Дякують дівчата й тим, хто був поруч — уболівальникам, тренерам, партнерам по команді та МСК «Дніпро», а передусім — українським захисникам і захисницям, завдяки яким вони мають можливість жити, тренуватися, змагатися та представляти Україну на міжнародній арені.
Для дніпрянок ця історія точно не закінчується у Віареджо. Навпаки — схоже, це лише ще один крок уперед.
