Торік у МСК «Дніпро» відбулося важливе підсилення — до клубу доєдналася психологиня Інна Попова, яка працює зі спортсменами, ветеранами та тренерським штабом.
Спортивна психологія — це про внутрішню стійкість, концентрацію, відновлення після поразок і травм, уміння справлятися з тиском та очікуваннями. Для наших спортсменів-ветеранів — це ще й про адаптацію, прийняття нового досвіду та повернення до активного спортивного життя. Для тренерів — про взаємодію з командою, розуміння психологічних процесів і побудову здорового середовища в команді.
На ресурсах МСК «Дніпро» з’являється постійна рубрика — «Коментар психологині», де Інна Попова ділитиметься досвідом та інформацією, яка обов’язково важлива для всіх учасників нашого клубу.
Сьогодні коментар психологині про спортивну психологію та чому вона є значно глибшою за звичне уявлення про «мотивацію».
💭 «Коли ми бачимо спортсмена, який виходить на старт попри біль, втому чи страх, або ветерана з протезом, який долає марафонську дистанцію, перша думка звучить так: «Яка неймовірна мотивація». Але якщо подивитися глибше, за цим стоїть не лише бажання, а й складна системна робота психіки, яку й забезпечує спортивна психологія. Це не про «надихнутися» або «підбадьорити перед стартом», а про регуляцію тривоги, страху помилки й поразки, про збереження концентрації під тиском, про психологічну стійкість та відновлення після невдач, про проживання травм, періодів реабілітації та втрат і, звичайно ж, про повернення контакту з тілом і відчуття контролю», — зазначає Інна Попова.
За словами експертки, психіка в спорті — це така ж тренована система, як і м’язи, тож без її розвитку навіть ідеальна фізична форма не гарантуватиме стабільних результатів.
МІФ: Спортивна психологія = мотивація
ФАКТ: Спортивна психологія — важлива і вона є частиною загальної системи й відповідає на питання: «Чому я виходжу на тренування? Навіщо мені ця мета?».
💭 «Мотивація не є стабільною. Вона може коливатися, слабшати, іноді навіть зникати й це — нормально. Проблема виникає тоді, коли від неї очікують, що вона вирішить все: біль, втому, страх, наслідки травми чи психологічного виснаження. Коли мотивація каже: «Я хочу», то спортивна психологія відповідає: «Що я роблю, коли хотіти важко?». Саме тому, мотивація — це інструмент, а спортивна психологія — це системна навігація», — пояснює Інна Попова.
Насправді дуже багато спортсменів можуть бути підготованими на високому фізичному рівні, однак у вирішальний момент головними стають інші вміння, наприклад:
- здатність не ламатися після поразки;
- вміння психологічно відновлюватися;
- фокусування в критичних моментах;
- стійкість до тиску очікувань.
Як стверджує психологиня, саме ці вищеперераховані якості й відрізняють сильного спортсмена від того, хто стабільно показує результат й недарма спортсмени світового рівня роками працюють із психологами — не тому, що їм бракує мотивації, а тому, що вони розуміють ціну моральної стабільності.
- Як щодо спортивної психології ветеранів?
Для ветеранів спорт часто стає не просто активністю, а й способом повернення до життя. Після війни для них світ уже не той, а стара ідентичність часто є зруйнованою. Тож саме в ці моменти психологія відіграє важливу роль.
💭 «Для ветеранів мотивація може спалахнути яскраво, однак і швидко згаснути під тиском фантомного болю, ПТСР, депресії та соціальної ізоляції. Отож спортивна психологія допомагає їм не «тиснути на результат», а відновлювати зв’язок із собою», — додає пані Інна.
Основні напрямки такої роботи:
регуляція адреналінового навантаження (психіка, яка звикла до бойового режиму, потребує безпечного виходу напруги, тож спорт стає каналом, де агресія й напруга трансформуються в контрольовану дію);
- перезавантаження образу тіла (ампутація — це не лише фізична втрата, а й розрив нейронного контакту. Через візуалізацію, ідеомоторні тренування, тілесну усвідомленість мозок поступово приймає протез як частину себе);
- повернення командності (втрата підрозділу — одна з найглибших травм, а спорт повертає відчуття плеча поруч, але вже в новій ролі);
- травма-інформований підхід (тут не вимагають «терпіти», а враховуються тригери, навчають саморегуляції, яка працює і на тренуванні, і в повсякденному житті).
Друзі, пам’ятайте: сильний спортсмен — це не лише про м’язи та витривалість, а й про внутрішню рівновагу, усвідомлення та вміння чути себе. Дбаймо про ментальне здоров’я так само уважно, як і про фізичне.
