Разом із фахівчинею МСК «Дніпро» Інною Поповою сьогодні продовжуємо розкривати тему спортивної психології — зокрема, вигорання.
💭 «Коли ми говоримо про вигорання в спорті, важливо одразу зрозуміти, що вигорання — це не слабкість й не відсутність характеру. Це — стан, який виникає тоді, коли організм і психіка тривалий час працюють на межі, а відновлення не встигає за навантаженням. Найчастіше спортсмени описують це як постійну втому, втрату інтересу до тренувань, дратівливість, відчуття, що спорт більше не приносить радості, а іноді — як повну емоційну порожнечу», — зазначає психологиня.
👉 Отож перше й найважливіше, що потрібно зробити при вигоранні, — визнати свій стан. Ігнорування й спроби «перетерпіти» майже завжди погіршують ситуацію. Психіка не відновлюється через силу волі.
Якщо ви відчуваєте, що постійно змушуєте себе тренуватися, але не хочете цього, — це вже сигнал, який варто почути ❗️
👉 Другий крок — тимчасове зменшення навантаження. Це не крок назад і не поразка. Відновлення — це частина тренувального процесу й навіть короткий період зменшення інтенсивності або додаткові дні відпочинку можуть дати психіці можливість «перезапуститися».
Дуже важливо говорити про це з тренером — спокійно, по фактах, без виправдань ❗️
👉 Третій момент — повернення відчуття контролю. Вигорання часто виникає тоді, коли спорт перетворюється на суцільне «треба»: треба тренуватися, треба вигравати, треба відповідати очікуванням. Запитайте себе: «Навіщо я в цьому спорті?», «Що я обираю сам, а що роблю лише з обов’язку?»,
Навіть невелике відчуття вибору й автономії значно знижує рівень вигорання❗️
👉 Четверте — робота з думками. Дуже часто вигорання підтримується внутрішнім тиском: «Я маю бути ідеальним», «Я не маю права на помилку», «Моя цінність залежить від результату». Ці установки виснажують сильніше за будь-яке фізичне навантаження.
Важливо вчитися замінювати їх більш реалістичними: помилка — це частина розвитку, відпочинок — це інвестиція, а не слабкість ❗️
👉 П’ятий крок — заспокоєння нервової системи. Хронічний стрес тримає тіло в режимі постійної напруги. Короткі практики дихання, усвідомлення тіла, кілька хвилин тиші щодня, якісний сон — це прості, але науково доведені способи зменшити симптоми вигорання й повернути відчуття внутрішньої стабільності.
👉 Шосте — не залишатися з цим наодинці. У спорті часто вчать терпіти мовчки, але психологічне виснаження не лікується ізоляцією.
Розмова з тренером, партнером по команді або спортивним психологом — це не ознака слабкості, а прояв відповідальності за свій стан ❗️
👉 І, нарешті, — не ставте собі одразу глобальних цілей. При вигоранні завдання не «повернути форму» й не «знову полюбити спорт».
Достатньо маленьких, реалістичних кроків: одне тренування без внутрішнього тиску, один тиждень з фокусом на самопочуття, одне відчуття задоволення від руху ❗️
💭 «Пам’ятайте, що вигорання — це стан, а не ваша особистість. З цим можна працювати й дуже часто ті спортсмени, які вчасно зупиняються, переосмислюють процес і відновлюються психологічно, повертаються у спорт більш зрілими, стійкими та сильними, ніж були раніше», — зазначає психологиня МСК «Дніпро» Інна Попова.
