22-річний черкащанин Станіслав Капля чотири роки тому втратив кисть через нещасний випадок на виробництві. Нині він — воротар команди з ампфутболу муніципального спортивного клубу “Дніпро”, також — бере участь у змаганнях з легкої атлетики.
Про свій шлях в адаптивному спорті Станіслав розповів Суспільному.
Як у вашому житті з’явився спорт?
Я займався футболом з дитинства, був ще велоспорт, фехтування. Почав грати у футзальній команді МСК “Дніпро” влітку 2021 року.
Восени 2021 року я отримав травму на виробництві — з моєї вини рука потрапила в станок. Після травми якоїсь довгої реабілітації не було. Я після операції через два дні вже виписався з лікарні. Займався вдома спочатку — робив відтискання, прес.
Уже як рука почала заживати, коли міг бігати, то я вже повернувся до тренувань в футзальну команду, але я недовго пробув там після травми.
Як ви почали займатися інваспортом, якими саме його видами?
Мене запросили на Чемпіонат Черкаської області з футболу по інваспорту. Там я зустрів директора школи інваспорту Антона Скачкова, він паралімпійський чемпіон зі стрибків у довжину та бігу. Він запросив мене до себе на тренування з легкої атлетики.
Я виступив на Чемпіонаті області непогано, потім поїхав на Чемпіонат України. Перший раз я виборов три перших місця бігу на 100 метрів та 200 метрів. У 2024 році я виступав на чемпіонаті області з легкої атлетики, мене помітив директор клубу МСК “Дніпро” Юрій Гончаров і запросив до команди.
Чи зіштовхувалися ви після отримання інвалідності з барʼєрами в місті?
Ні, не було такого. Тобто, саме для людини, у моєму випадку з ампутацією верхньої кінцівки, транспорт та переміщення містом не ускладнене. Іноді поступаються місцем в транспорті, я ще молодий, то я відмовляюся.
Станіслав Капля з командою на змаганнях. Архів героя матеріалу
Розкажіть про свій шлях у футболі — що змінилось відколи ви перейшли зі звичайного футзалу до АМП футболу?
До травми я був польовим гравцем. Коли грали з друзями десь у дворі чи просто десь у школі, то іноді доводилось ставати у ворота. В принципі, я м’яча не боюся, й ловити теж виходило. Коли тільки став воротарем у команді, то не вистачало технічного якогось розуміння, як грати у воротах.
Станіслав Капля. Суспільне Черкаси
Чи є якісь медичні особливості, пов’язані з ампфутболом?
Тренер стежить, щоб ми пройшли обстеження. Якщо є травми, — то в нас є фізіотерапевт, є дві масажистки, є лікарка до якої перед чи після тренуванням можна зайти на огляд.
Яка атмосфера панує в команді?
Ми в команді спілкуємося між собою й бачимося поза тренуваннями. Все класно, завжди досвідчені гравці підтримують. У нас в команді багато хлопців військові, багато хто в футбол навіть й не грав раніше. Ті, що грали, то десь підказують. Спорт підтримує мене й моє життя — це сто відсотків, без спорту я не знаю, чим би я займався.
Чи є у вас спортивні амбіції, чого б хотілося досягти?
Я двічі був на Чемпіонаті України. Цього тижня я тільки повернувся з Чемпіонату України з футболу серед людей з інвалідністю, де ми взяли бронзу.
Їздили в березні 2025 року в Бельгію, там грали проти бельгійської команди “Red Flamingos”, виграли 1-0. Хотілося б поїхати на міжнародні змагання, є шанси в легкій атлетиці, є шанси в АМП футболі, досить гарні шанси.
