У ексклюзивному інтерв’ю для “SportBusiness.Media” Віктор Смирнов розповів про свій новий етап життя.
Віктор Смирнов — український плавець, шестиразовий чемпіон Паралімпійських ігор та багаторазовий призер світових і європейських чемпіонатів, Герой України.
Після завершення спортивної кар’єри в 2024 році він активно працює над реабілітаційними програмами для ветеранів та розвиває бізнес-ініціативи.
У 2024 році ви завершили свою спортивну кар`єру. Розкажіть, як ви адаптуєтесь до нового етапу життя, чим займаєтеся?
“Я дуже хотів залишитися в структурі інваспорту, займатися тренерською або ж організаційною діяльністю, проводити турніри, розвивати дитячо-юнацький спорт. На жаль, мене не прийняли, сказали, що в мене мало досвіду, щоб проводити якусь роботу. Так склалося, що я переїхав з Києва до Черкас, де познайомився з МСК “Дніпро” й наразі працюю там тренером”.
“Це муніципальний спортивний клуб, одним з напрямів діяльності якого є реабілітація через спорт ветеранів, які отримали інвалідність на війні. У нас розвиваються такі дисципліни, як футбол на милицях, волейбол сидячи, стрільба з лука, легка атлетика, настільний теніс і паверліфтинг. В основному займаються хлопці з ампутаціями, близько 50 людей відвідують клуб регулярно. Зараз я працюю над створенням секції з голболу — це футбол для людей, які мають порушення зору. Це важливий напрям, щоб якщо хтось втратить зір або отримає травму, в нього було чим зайнятись. Також маю велику мету — завершення реконструкції басейну на МСК “Дніпро”, щоб проводити там тренування”.
На вашу думку, як спорт допомагає військовим адаптуватися до мирного життя?
“Дуже допомагає, адже хлопці повертаються до своїх побратимів, друзів. Це не тільки тренування, а й виїзди на змагання, нові знайомства, спілкування, самоствердження. Вони показують, що живуть повноцінним життям, можуть реалізувати себе, досягати результатів, вигравати медалі.
Паралельно з цим, у нас є кілька випадків, коли хлопці беруть мікрогранти, відкривають власний бізнес і продовжують рухатися вперед. Вони ж бійці, розумієте? Їм навряд чи буде цікаво займатися малюванням чи співати пісні, а спорт дає можливість виплеснути тестостерон, відчути фізичну втому й піти додому задоволеними”.
Нещодавно ви відкрили хімчистку-пральню в Черкасах. Що підштовхнуло вас зайнятися бізнесом?
“У 2023 році я планував завершити кар’єру, тож потрібно було рухатися далі, знаходити справу, яка забезпечить майбутнє. На семінарі “Rotary Club” я познайомився з Євгеном Заярним із Харкова, і він розповів про свою франшизу. Раніше я ніколи не мав справи з хімчистками, але ця ідея мене зацікавила. Вкладення були відносно невеликими, до того ж ми отримали мікрогрант у центрі зайнятості. Тож, вирішив спробувати себе в цьому напрямку”.
Які поради могли б дати спортсменам які завершують кар’єру?
“У першу чергу я б порадив ще до завершення кар’єри знайти шляхи відступу — визначитися, чим вони будуть займатися, за що житимуть і в якій сфері працюватимуть й тільки після цього йти зі спорту. Не можна спочатку закінчувати, а потім сидіти й думати, що робити далі”.
Оцініть перспективи розвитку паралімпійського спорту в Україні.
“Перспективи розвитку паралімпійського спорту в Україні виглядають позитивно, адже з 2004 року команда поступово набирала обертів. Постійне підвищення результатів на Паралімпійських іграх і Чемпіонатах світу допомагає поліпшувати командний рейтинг. Важливо не відмовлятися від ветеранів і не перенаправляти їх на ветеранські рухи. Є багато хлопців, які можуть реалізувати себе через інваспорт і досягати високих результатів”.
Вікторе, ви здобули чимало медалей за часи спортивної кар`єри й стали справжнім прикладом для багатьох спортсменів. Яка з ваших нагород є для вас найбільше значущою і чому?
“Кожна паралімпійська медаль для мене є найбільш значущою, адже кожна з них має свою цінність. Це може бути золото 2004 року, або срібло 2020 року в Токіо. Перше місце, безумовно, є важливим, але п’ята Паралімпіада була для мене особливою, адже я вже не був молодим і це досягнення давалося набагато важче”.
